Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/183

Об'явивсь мені. Сапфона,
Бачачи його, признала,
Що нічого не бажає
Від його, як тільки смерти.

^**^*

Щезли зорі, щез і місяць,
Північ глупа наляга,
Йде година по годині,
А я мушу спать сама.
Хочеш, то будь моїм другом,
Любися собі з молодою, —
Я вже не до любощів твоїх,
Стара і любити нездібна!

^**^*

Як ти б бажання мала чисті, чесні,
Й уста твої не хтіли зло сказати,
Не мусіло б лице твоє
Рум'янцем сорому палати,
І ти б свобідно говорила
Свої думки, моя ти мила.

^**^*

Прибудь, Кипридо люба,
І чарку золоту
На любую забаву
Періелистого нектару,
 Божистого напою.

^**^*