Ця сторінка вичитана
КВІНТ ГОРАЦІЙ ФЛАКК
ДО КОРАБЛЯ
(Ода)
Судної Чи знов нові вітри на море
Тебе несуть? Що чиниш? О, засядь
В пристані кріпко! Чи ж не бачиш,
Що без весел боки твої?
Що машт надломаний вже бистрим Югом,
Тріщать жердки вітрил і без линвів
Чоло ледве опертись може
Чимраз грізнішим вже валам?
Не маєш ти вітрил цілих, не маєш
Богів, що знов їх звать в тяжкій біді!
Хоч як ти там, понтійська сосно,
Лісів вродливая красо,
Хвались ім'ям і родом безхосенним,
Моряк тривожний барвній кліті тій
Не вірить. Стережись, сли вітру
Іграшкою не хочеш буть.
Судно, недавно болю мій тривожний,
Тепер тяжка турбото й туго! Ей,
Пильнуйся, море, що блискучі
Циклади вколо облива!