Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/237

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
ТОМАС ГУД
 
ПІСНЯ ПРО СОРОЧКУ
 

У лахах нужденних сиділа вона, —
В червоних, підпухлих очах ні сльозинки;
Руками, мов скіпи марними, сухими,
І ночами шиє, і днями цілими.
Без тямки, без впину літає рука,
А очі довкола так мутно десь бродять,
А з голоду й нужди дрижачі уста
Жалібно сей «Спів про сорочку» виводять.

«Робити-робити-робити,
Як скоро лиш кури запіють!
Робити-робити-робити,
Аж звізди крізь стріху затліють!
О, радше в турецькій неволі,
У каторзі лютій згибати
І стратити тіло і душу,
Ніж тут таку муку приймати!

«Робити-робити-робити,
Аж мозок кипить і мішавсь,
Робити-робити-робити,
Аж око кров'ю заливавсь!
Рубці, рукави і манкети,
Манкети, рукави й рубці —
При гудзиках сон як спроможе,
То їх дошиваю й у сні.

«О люди, та чей же і в вас
Єсть жінка, і сестри, і мати, —