«Нині вам, боги сараки,
Люд кадила палить,
А завтра вас, наче сміття,
У калюжу звалить.
«Нових богів собі творять,
Що їм більш догодні:
Кого вчора повісили,
Той їм бог сьогодні.
«Все минуще на тім світі,
Навіть царство боже,
Мов трава, перетривати
Над свій час не може.
«Лиш царі та самовлада
Та сльота понура
Потрива віки-вічисті,
Як юхтова шкура».
Так Перун промовив, поки
Віддав Богу душу;
Так я чув — як брешуть інші,
Й я брехати мушу.
Сам я се не виссав з пальця,
Мушу знать ретельно,
Бо за се б я на Шпільбергу
Опинився певно.
На Шпільбергу, на Куфштайні
Страх твердеє ложе;
Навіть пташки там співають:
«Царя храни, Боже!»
Хто царя чтить і рот хрестить,
Мине злу пригоду,
А хто не чтить, той буде пить
Вічно голу воду.
