Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/391

Чорт там знає всі їх назви,
Але як честились,
З того руські перекупки
Багато навчились.

Отоді був добрий празник
На фактори й служки:
Пили юшку із окрайців,
Їли все пампушки.

А що їм на тім конкурсі
Там звіла пшениця,
Відтоді їх називають
«Божа зарваниця».

 

ТІРОЛЬСЬКІ ЕЛЕГІЇ

 

I

 

Світи, місяченьку,
Світи помаленьку
З-поза сірих мряк!
Як тобі сей Бріксен сподобався?
Ну, не крився так!

Стій ще, не спішися,
Крихту зупинися,
Не кладися спать,
Щоб я міг з тобою хоч годину
Побесідувать.

Не тірольське бидло —
Се по мові видно,
Місяченьку мій!
Не бійсь, я не жоден «treu und bieder»^[1],
Я тут лиш в тюрмі!

1. Treu und bieder — вірний і щирий, так звичайно титулували прихильники реакції й абсолютизму в Австрії.