ІЗ ДРІБНИХ ПОЕЗІЙ
ДУМКА НА БАТЕЛЬОВСЬКІЙ ГОРІ
Вмирає сонечко, вмирає,
За гори до німців спадає
і тане.
Шумава та наша кривава
Тужливо за сонцем до німців
ще гляне.
Гук дзвонів над нами лунає
І край ввесь навіки лягає
до труни.
Над села, міста, понад ріки
Мла, наче завій той жалібний,
знай суне.
Вмирає народ мій, вмирає,
І ангели сторожі линуть
від нього.
І книгу життя люду мого
Господь замика в сю хвилину
навіки.
Останній син краю в зневірі
Оперся край муру німого
на лірі;
|
