А як школи перейшов,
То став атеїст я,
І не вірив в Бога, в рай,
В пекло, ані в піст я.
І про зірку я забув,
Про матусю свою,
Небо теж загнівалось,
Затяглося млою.
І сховалась зірочка
За хмарні коверці,
І блукав по світі я,
Пусто було в серці.
Аж коли тебе пізнав,
Юлечко-пташатко,
Знов побачив зірочку —
Твоє серденятко.
Моя зірка давняя
Вже на нас не зирка:
З вірою дитячою
Згасла й моя зірка.
1846—49..
