Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/95

Розрубало б біле вістря
Найгострішого меча.

І нехай вас не вловляє
Слів її м'якенький голос!
В вашім мізку незабаром
Він зажже огонь палючий.

 

ЙОГО ОСВІДЧИНИ

 

Пишу тобі той лист, душі моїй бажання,
І в нім розлуки біль і туга і зітхання.
На першім місці тут огонь мойого серця,
На другому тоска й гаряче пожадання.
На третім те, що вже терпливості не стало,
А на четвертому, що в біль змінилося кохання
На п'ятому, коли тебе мій зір побачить?
На шостому, коли прийде нам привітання?

 

ЇЇ ВІДМОВА

 

Ти впевняєш, що кохаєш,
Що терпиш безсонні ночі,
Переносиш усі муки,
Що любов на нас наводить.

Чи ж бажаєш ти, шалений,
З місяцем любовних сходин?
Чи сповнив же коли місяць
Кому-будь його бажання?

Тож покинь такі балачки,
Занехай безумні мрії,
І не підступай до мене,
Не роби собі надії!

Коли ще раз заговориш
Таким способом до мене,
То постигне тебе кара
Найлютішая від мене.