Ця сторінка вичитана
Богом, що з густої крові
Сотворив людей породу,
Серцем, ясним місяченьком
Я клянуся й присягаю:
Коли ще раз заговориш
Таким способом до мене,
То на першій деревині
Я велю тебе повісить.
ЙОГО РЕПЛІКА
Вона грозить мені смертю!
Горе ж мені, горе!
Але ж смерть мені — спасення
Як сконання скоре.
Для коханця ліпше вмерти,
Аніж довго жити;
Коли щастя не знаходить,
Насилля терпіти.
Заклинаю тебе Богом:
Відвідай слабого,
Що безпомічний караєсь
Від кохання твого.
Адже ж бачиш, що тобі я
В неволю відданий
І що тиснуть мене важко
Неволі кайдани.
О, змилуйся, моя пані!
Хто ж за любов мститься?
А хто любить благородну,
Тому все проститься.
БІДНІСТЬ
Блиск усякий чоловікові
Бідність відбирає,