Як привикав жебрак до дрантивого свого лахміття. Тим то й бажав я собі, щоби Герман удався в дорогу Наякийсьчас та бодай обівдрів собі Штрасбурґ та Франкфурт Мангайм привітний також, побудований рівно та гарно, 25 Бо хто великі міста такі чисті побачить, той буде Дбати потім і своє, хоч маленьке містечко вкрасити. Чи ж не хвалить чужинець і у нас ті направлені брами, І побілену вежу та порядно відновлену церков? Чи ж не хвалить усяк і наш брук й канали многоводні. ЗО Криті й розділені так, що безпеку й користь приносять, Так, що пожежу сейчас з першим вибухом можна вгасити? 1 чи ж не сталось те все після тої страшної пожежі? Був будівничим шість раз я у раді й здобув я похвалу Й щиру подяку за те від усіх горожан, що охітно 35 Й пильно сповняли все те, що я радив і плян довершили Чесних мужів, що його уложили, але не скінчили. Так усі радні вкінці до роботи набрали охоти; Всі вони дбають тепер і будову гостинця нового Вже ухвалили, що нас з головним мав трактом злучити. 40 Але боюся, не так буде молодіж вже поступати, Бо одні думають лиш про Марії забави та строї, Інші ж пильнують домів й не злазять, сказать так, із печі. І я боюсь, що таким також Герман мій буде назавше“. І відповіла на це господиня розумна та добра'. 45 „Все ти, татуню, таки проти сина був несправедливий,— Та таким робом найменш тобі добре бажання сповниться, Бо ми не можем дітей урабляти по замислам своїм; Так, як їх Господь нам дав, так слід їх держать і любити. Виховать їх якнайліпше й дать кожному з них свою волю. 50 Бо один має такі, другий іншії дари з природи: Кожний ужити їх рад і по свойому вживши, щасливо Може і добре прожить. І не лай мені Германа більше! Бо я це знаю, що він варт тих дібр, які в спадку дістане, Буде порядний хазяй і взорець для селян і міщанства 'в нарадах, це знаю я добре, не буде послідній. 55 Та 60 Але сварнею день-в-день та докорами ти бідоласі вмілість вбиваєш в душі так, як ти учинив це й сьогодня“. 1 вона вийшла як стій із кімнати й побігла за сином, Щоб відшукати його та потішити словом сердечним Знов, бо він добрий був син і заслугував вповні на теє. усміхом—скоро вона відійшла—сказав батько такеє: «Дивний народ ті жінки, зовсім так, наче діти малії! Кожна живе тільки так, як самій усе їй до вподоби. рИ ж тільки завше хвали і за все її гладь по головці, аз на все правда оте, що стареньке говорить прислів‘я: 197
