Ця сторінка ще не вичитана
Е д і п. Так, значить, умер Від слабости понійний? Післанець. Довгий вік Прожив, пора було йому в могилу. Е ді п. Гай, гай І і хто ж тепер, о жінко, буде Зважать на віщий той вогонь в Пітоні Чи то на птиць, що перхають угору? Мені ворожили вони, що маю Вбить батька рідного, а він умер І ляг в могилу сам, хоч я при тім Меча й не доторкнувсь! Хіба що вмер За мною з туги він — в такім лиш разі Умер він через мене. Так ото Старий Поліб узяв ті віщування З собою в АдІ Пусті слова та й годі! И о к а с т а. Чи ж я давно тобі це не казала? Е д і п. Казала, та я був страхом прибитий. Й о к а с т а. Так викинь все тепер з ума! Ед і п. Ні, ще боюсь я з матір'ю подружжя. Й о к а с т а. Чого боятись має чоловік, Котрим кермує доля, а котрому 284
