Ця сторінка ще не вичитана
К а ї н. Враз з Авелем на вівтар їх зложити. Л ю ц и ф е р. Ти ж мовив, що ніколи досі ще Не кланявсь Тому, що тя сотворив? К а ї н. Так, — але Авель конче упросив мя… Його це жертва радше, не моя,— І Ада — Л ю ци ф е р. Чо ж 1 ти став? К а ї н. Моя сестра, Враз роджена зо мнов, з одного лона,— З сльозами вимогла на мні ту жертву, — А я волю вклонитись, впасти ниць Перед кимбудь, ніж бачить її сльози. Л ю ц и ф е р. Ну, добре, — то ж ходи зо мнов. К а ї н. Піду. Ада входить. Ада. Мій брате, — я по тебе йду. Година Утіхи й спочинку надійшла, — Вона гірка нам, як тебе нема. Ти нині не робив нічо,—но я Зробила все за тебе. Спілі плоди 1 Чо ж—чого ж. 29
