Спасти людей. Амнестія людству Ось що засіло у моному серці! Любов висока в мні кричить, і я З безоднею—безоднею поборюсь, Що Домінік почав, те я скінчу. О, пекло! Як же відвалити з нього Залізну покришку? О, Риме, Христе, Як зупинить людей, щоб не котились По тім страшливім склоні? Знаю! Знаю! Це вже й Павло святий нам показав. Орел, чим вище підліта, тим більше Втішається, все бачить, осліпляєсь Тим, що доглянув. Щоб замкнути пекло, А небо відчинить,—чого потрібно? Костра. Ад випалить. Перебороти вічність Хвилиною. Один момент терпіння Увільнює від незлічених мук. Година пекла нівечить жар вічний. З марним тілесним одягом згорить І гріх. Душа блискуча й чиста вийде Із полум'я. Вода, бач, миє тіло, Вогонь же миє душу. Тіло—гниль, Душа ж—це світло; а вогонь, що ходить В небеснім возі й крутиться довкола Своєї осі, він обілить душу, Бо він з того самого, що й вона. Душе безсмертна, задля тебе тіло Я посвячу. Чи ж завагався б батько, Чи мати, бачучи свою дитину бідну, Завішену поміж костром святим І страховинним пеклом, відреклась би Заміни, що вбиває злого духа, А робить з нього ангела? Так, це Правдивий змисл слівця „Відкуплення“. Гоморра вічна—вічний і Сіон; Ніхто ніколи радости й краплину 384
