Ця сторінка ще не вичитана
Люцифер. А ти го бачила? А д а. Лиш в його творах. Але самого? Люцифер. А д а. Ні, лиш у вітці Що на його створений подобу, У ангелах, тобі подібних, тільки Ясніших, хоч не так хороших, сильних, Як ти. Мов ясний тихий південь, світом Облиті вни; а ти подібний радше До ночі ясної, що в довгі, білі Хмар пасмуги пурпурне небо вбере, І незглибимим морем звізд засіє. І блискотять вони на темнім зводі, Немов би кожна хтіла сонцем стати, Пречудні, незлічимі,— і манять Нам серце з груди, блиск ллють так лагідний, Що аж до сліз мя зворушують; і ти, так Здавсь, що ти нещасний; не роби й нас Нещасними! Бач,— плачу за тобою! Люцифер. Плач, плач! Сліз море попливе! А д а. Від мене? Від всіх. Люцифер. А Д а. Яких всіх? 39
