СЦЕНА П'ЯТА Дніпрове дно Терем русалок. Русалки прядуть коло своєї цариці Старша русалка. Покиньте пряжу, сестри! Сонце сіло, І місяць стовпом блискає над нами. Орля І Пливіть наверх води під небом Погратися, та нікого сьогодні Не зачіпайте! Ані пішохода Не смійте лоскотать, ні рибакам їх невід обтяжать травою та Намулом, ані хлопчика у воду Заваблювать оповіданнями Про рибку! Входить русалочка. А ти де була? Молода русалка. На землю виходила. До діда. Вечір він просив мене Із дна ріки зібрать йому ті гроші, Які колись у воду він до нас Покинув. Довго я шукала їх, А що такеє гроші, я й не знаю. Проте я винесла йому для втіхи Дві пригорщі барвистих мушельок. Він дуже рад був їм. Русалка. Скупар безумний! Послухай, доню! Нині я на тебе Надію маю. Нині тут на берег Прийде мужчина. Стережи його, Піди йому на стрічу! Він нам близький Він твій отець. 519
