Тре перед тим те перейти, що всі ті Істоти перейшли—ворота смерти, К а ї н. В які ж ворота ми сюда зайшли? Л ю ц и ф е р. В мої,—но ними мусимо вернути. Моя це мла дихати дає Тобі тут, де, крім тебе, ще ніщо Не дихало. Оглянь сесь 1 край, но тут Лишитись не гадай, аж час твій прийде. К а ї н. А ті, чи можуть ще вернуть на землю? Л ю ц и ф е р. Ні,—їх землі нема,—вона в руїнах! Ані одного місця не пізнали б Вни на новій, не зовсім ствердлій ще Поверхності! їх світ пропав! Ах, що це За чудний - світ був! К а ї н. Чи ж земля не чудна? Хоч важко її орати, но не те Давить мене, що тра боротись з нею, А те, що всеї красоти її Вживать не можу без грижі, що своїх Думок невпинних наситить не можу Знанням,—ні тисячних тривог приспати,— Тривог о те життя, тривог о смерть. 1 21 Сесь—цей (діял.). 2 Чудний— чудовий. 61
