Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 20. Переклади (1962).djvu/239

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Втішена цією вісткою, Псіхея даріла надією божеського потомства і пишалася почестю будучої дитини та тішилася гідністю материнства. Тривожно числила дні за днями й місяці за місяцями і з подивом слідкувала за зростом малесенького зародка, що з дрібної точки чимраз більшав, заповнюючи її черево.

Та вже обидві злющі й препогані фурії, криючи в собі гадючу отруту й гонені злим поспіхом, пливли на кораблях.

Невидимий муж іще раз отак повчає свою Псіхею:

— Останній день і крайня небезпека! Ворожі жінки і неприязна кров уже озброїлися й пустилися в похід, організували свої полки і затрубили до бою. Вже твої злочинні сестри повиймали з піхов ножі і намірилися на твою шию. Найсолодша моя Псіхеє, ти не знаєш, яка страшна небезпека грозить нам. Змилуйся сама над собою і наді мною і найсвятішим мовчанням звільни наш дім, свого мужа й себе і оце наше маленьке від неминучої загибелі. Не бажай ані бачити, ані слухати тих злочинних жінок, яких через їхню убивчу ненависть і укладений ними кривавий плян тобі не вільно навіть називати їх сестрами, бо вони наче ті Сірени, чекаючи на вершку скелі, жалібними голосами співатимуть понад цими дебрями пісню заглади.

Псіхея, перериваючи свою мову судорожними хлипаннями, відповіла:

— Скільки знаю, ти вже мав досить доказів моєї мовчазливости, і не менше того ручу тобі й тепер за свою сильну постанову. Тільки ти знову накажи нашому Зефірові, щоб сповнив свій обов'язок, і замість забороненого мені бачення твого лиця святого дозволив мені принаймні бачити моїх сестер. Заклинаю тебе отими твоїми пахучими кучерями, що спадають на твою пахучу потилицю, твоїми круглими, ніжними і до моїх так подібними щоками і твоїми грудьми кипучими не знаю якою жагою, щоб я хоч настільки трошки пізнала твоє лице. Прихилися до щирого благання твоєї бідної, переляканої жінки, дозволь мені привітати тих моїх рідних і дай твоїй відданій тобі Псі-