хеї напоїти свою душу радощами. Не буду шукаті нічого більше у твоєму лиці, не вадить мені нічого й нічна темнота, коли маю тебе, моє світло.
Зачарований тими словами, ніжними поцілунками, муж обтер її сльози своїми кучерями, згодився вволити її волю і щез зараз, як тільки зачало зоріти.
Обидві сестри, змовившись і навіть не відвідавши батьків, просто з кораблів подалися на вершину скелі з найбільшим поспіхом і, не чекаючи на те, щоб переніс їх прихильний вітер, з зухвалою відвагою скачуть у глиб. Та Зефір, пам'ятаючи наказ свого пана, хоч не радо, підхопив їх клубками згущеного повітря і поставив на землю. А вони негайно приспішеними кроками входять в дім, обнімають свою жертву, брехливо називають її сестричкою і, гнучи у своїм нутрі весь безмір укритої злости, з усміхненими обличчями отак підлещуються до неї:
— Псіхеєчко наша, та як же ти виросла за той час, як ми тебе бачили! Та невже ти в тяжі? Не повіриш, як дуже це врадувало нас. Яка ж то втіха буде для всього нашого роду! Які ж ми щасливі і яка нам буде радість плекати твоє золоте дитятко. Та коли воно, як і слід чекати, дорівняє красою своїм батькам, то це буде не менше як сам Амур.
Отак удаваною прихильністю помаленьку загортають серце Псіхеї.
Відпочивши від утоми своєї подорожі і освіжившися в паровій лазні і джерельній воді, вони, запрошені Псіхеєю, покріпилися у прегарній залі дивними і розкішними стравами. На її розказ промовляють китари, чути спів, квилять флейти, гримлять труби, співає хор, ллються пісні. Все те при повній відсутності осіб ублажало душі слухачок найсолодшими чарами. Та навіть ці медові співи своїми розкішними солодощами не власкавили злоби злочинних жінок. Вони, повертаючи розмову в наміреному напрямку, починають вивідувати у неї немов знехотя: хто ж такий її муж і звідки родом і з якого племені? Вона у своїй надзвичайній простоті, забувши попередні свої опо-
