відання, видумала повну історію, що її муж із близької околиці, багатий купець, середніх літ, з волоссям припорошеним сивиною. На цьому й урвала розмову, знову обдарувала сестер багатими дарунками і відправила повітряним поїздом.
Піднесені лагідним подувом Зефіра, вертаючись додому, вони почали розмовляти:
— Що думаєш, сестро, про таку безличну брехню цієї дурепи? То був молодий парубок, у якого тільки засівалася борода, а тепер уже муж у літах та з сивуватим волоссям. Щож це за чоловік, що так швидко міг постарітися? Не що інше, сестрице, як те, що оця паскуда або збрехала, або зовсім не знає, як виглядає її муж. Чи сяк чи так, треба якнайшвидше викорінити її з того багатства. Коли вона не знає лиця свого чоловіка, то видно, що її муж якийсь бог і що черево її запліднене богом. Та коли б, не дай боже, мати того божеського хлопця почула про це, то я готова зараз повіситися на конопляній петлі. Отже вертаймося покищо до наших батьків, а завтра попробуймо докопатися до дна тих брехень.
Так розгарячившися, обидві очайдухи щодуху біжать до батьків, а звідти при помочі знайомого вже Зефіра раптово злітають униз і, витискаючи сльози через скорочення повік, промовляють хитро до молодої жінки:
— Нещаслива ти, небого! У своїй несвідомості сидиш отут безтурботно, не знаючи свого великого лиха і не дбаючи про небезпеку. А ми безсонні з турботи за твоє щастя мучимося нещасливі твоїм горем. Ми розвідали вже всю правду і не можемо, як учасниці твого горя і твого нещастя, затаїти перед тобою, що якийсь нечистий змій, клублячись і повзаючи закрутами, з отруйними зубами і кривавою, широко розкритою та глибокою пащекою потайно спить з тобою щоночі. Пригаддай тепер Пітійську ворожбу, що віщувала тобі якусь страшну потвору за мужа. Багато селян околиці і стрільці та інші сторонські люди бачили його, як сходив сюди вечером, вертаючись із свого жировища, і купався на бродах близької ріки. Всі ка-
