вечером приштильгукав старий Купер на щудлах, а син прийшов з великою фляжкою, в якій жила п'явка. Зібрання заревло з радости.
Обидва вийшли на підвищення, а публіка кричала та свистала, мов ошаліла. Тоді Дан Купер сів по один бік судді-роземця, а Білл Купер з другого боку поставив свою фляжку на столі і сів на кріслі.
Коли публіка втихла, пастор виголосив промову про «цей цікавий експеримент», і просив старого Купера оповістити погоду на весь слідуючий тиждень. Старий Дан потер долонями свої ноги повище й понижче колін, потім носом двічі понюхав повітря, взяв шматок паперу і написав щось на ньому, а потім, піднявшися з місця, промовив:
— Ласкаві дами і панове! Мило мені проповісти вам погоду на слідуючих сім день ось яку: понеділок сухо, вівторок сухо, середа сухо, четвер сухо, п'ятниця, субота і неділя сухо, як цемент, з невеличким вітром та курявою. Мої старі кості, скільки можу відчути, не віщують ніякої зміни, і я ставлю їх проти усіх п'явок, які тільки живуть у фляжках.
Потім сів на своє місце, а вся стара ґвардія, мов ошаліла, застукала палицями та парасолями і закричала браво. Потім устав молодий Білл, уважно придивився п'явці, що спокійно плавала поверх води і промовив:
— Пані й панове! Вірячи безумовно в інстинкти нижчих звірів, і з огляду на те, що оця моя п'явка спокійно й тихо лежить на поверхні води, я маю повне право віщувати близький страшний дощ. Раджу всім присутнім щодуху бігти домів і понапрявляти, де треба, дахи та ринви, бо злива буде незвичайно велика.
Серед публіки дехто закричав голосно браво та ура, коли Білл так рішучо заповів дощ, і всі були певні, що тепер справа мусить рішитися, бо пророцтва були зовсім суперечні одно одному.