З тим усі й розійшлися по домах.
Протягом останніх 40 літ люди в тій окрузі затямили багато посух, але такої докучливої посухи, як та, що напророчив Дан Купер, ніхто ще не затямив.
Понеділок був сухий, вівторок ще сухіший, а кожний дальший день аж до неділі щораз сухіший і гарячіший. Старий Дан аж себе не чув із гордости, а Білл чимраз тратив притомність духа і сердився страшенно, коли його хто запитував про погоду.
П'явка була виставлена в вікні аптеки, і день-в-день перед тим вікном стояли купи людей та дивилися на неї.
Та вона все лежала спокійно на поверхні води, немов би з незламним переконанням віщувала близький дощ і ані троха не відчувала страшної посухи та спеки.
Один чоловік запитав Білла, чи п'явка тим способом не віщує пожежі в чагарах, та Білл заревів не своїм голосом і тарахнув його кулаком по носі. Адже це значило для нього три роки безплатної праці на батьківськім ґрунті.
В понеділок вечером був у школі знов величезний збір народу під проводом пастора. Ліворуч біля нього сидів приїжджий лікар, а праворуч заїжджий професор, що прибув у село на літні ферії. Напереді підвищення засіли Дан і Білл Купери, а поміж ними на видному місці поставлено фляжку з п'явкою, що все ще спокійно плавала на поверхні води. Пастор, відкриваючи збори, промовив, що Данове пророкування спрадилося світло, а щодо Біллевого, сказав лише стільки, що маємо тут яскравий приклад неповности життєвих досвідів і пожиточности старого правила: Держи язик за зубами.
— Ось перед нами, — мовив він, — стоїть здоровий, кріпкий молодий чоловік, що сам добро-
