і редактором. Страшний опозиційник прийшов був до нього й висловляв дуже розумні, дуже оригінальні погляди про характер незалежної журналістики, якої потрібує польська національність у Галичині. «Ексцеленціє, — мовив він, — я ваш противник. Я демократ, щирий демократ, яким тільки може бути Поляк. Я, може, одинокий консеквентний польський демократ у Галичині. І для того приходжу до вас. Наш спільний приятель, пан з великою бородою, просив мене зробити це. Я розвинув перед ним свої погляди на характер незалежної національної журналістики, і він сказав: «Це мусите особисто виложити його ексцеленції. Він дуже втішиться, вислухавши вас». І ось я тут. А мій погляд? Він простий, як усе велике. Польська журналістика в Галичині находиться в важкім положенню в боротьбі з найрізнішими ворожими елементами, і для того першим її старанням мусить бути — зробитися незалежною. Незалежність — це мій поклик! Незалежність не тільки вгору, але вниз. Незалежність від тиранства чужих потентатів[1], але також незалежність від далеко гіршого тиранства мас, партійности, окликів дня так званих політичних принціпів і доктрин. Польський журналіст мусить мати змогу виступати проти закорінених пересудів своїх співгорожан, навіть своїх передплатників. Він мусить бути не слугою, але вчителем своєї нації. Він мусить мати змогу кермувати
- ↑ Потентат — всесильний, могутній.
