— Прошу сполучити мене з дирекцією поліції.
Дзінь-дзілінь.
— Чи пан директор поліції при телефоні?
— До послуг ексцеленції.
— Чи сьогоднішній нумер «Сінника Польського» сконфіскований?
— Не знаю, ексцеленціє! Зараз запитаю.
— Ви, пане надворний совітнику, ніколи нічого не знаєте. Це в вас характеристична прикмета. Прошу, розпитайте зараз, я дожидаю відповіді.
Пан директор поліції відійшов від телефону, блідий, як труп, подзвонив і велів покликати поліційного комісара, що завідував пресовим відділом.
— Чи сьогоднішній нумер «Сінника Польського» сконфіскований?
— Ні, пане надворний совітнику.
— Нещасливий чоловіче! Як ви читаєте газети? Там мусить бути щось страшенне! Його ексцеленція сердиться дуже. Їдьте зараз до редакції і сконфіскуйте газету.
— Може прокураторія знайшла там дещо, — закинув несміло поліційний комісар, — я не міг знайти нічого.
— Поспішайте лише і сконфіскуйте живо, я зараз порозуміюся з прокураторією.
Комісар пішов, а пан директор поліції побіг до телефону.
Дзінь-дзілінь!
— Чи ваша ексцеленція при телефоні?
— Я, пане надворний совітнику. Ну, що ж там з тим «Сінником Польським»?
— В тій хвилі його сконфісковано.