Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 3 Оповідання (1956).djvu/146

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Прошу сполучити мене з дирекцією поліції.

Дзінь-дзілінь.

— Чи пан директор поліції при телефоні?

— До послуг ексцеленції.

— Чи сьогоднішній нумер «Сінника Польського» сконфіскований?

— Не знаю, ексцеленціє! Зараз запитаю.

— Ви, пане надворний совітнику, ніколи нічого не знаєте. Це в вас характеристична прикмета. Прошу, розпитайте зараз, я дожидаю відповіді.

Пан директор поліції відійшов від телефону, блідий, як труп, подзвонив і велів покликати поліційного комісара, що завідував пресовим відділом.

— Чи сьогоднішній нумер «Сінника Польського» сконфіскований?

— Ні, пане надворний совітнику.

— Нещасливий чоловіче! Як ви читаєте газети? Там мусить бути щось страшенне! Його ексцеленція сердиться дуже. Їдьте зараз до редакції і сконфіскуйте газету.

— Може прокураторія знайшла там дещо, — закинув несміло поліційний комісар, — я не міг знайти нічого.

— Поспішайте лише і сконфіскуйте живо, я зараз порозуміюся з прокураторією.

Комісар пішов, а пан директор поліції побіг до телефону.

Дзінь-дзілінь!

— Чи ваша ексцеленція при телефоні?

— Я, пане надворний совітнику. Ну, що ж там з тим «Сінником Польським»?

— В тій хвилі його сконфісковано.