— А чого пану від мене потрібно? — запитав староста.
— Мені від вас, добрий чоловіче, нічого не потрібно, — заговорив медовими словами патер, — я прийшов тільки для вашої потреби.
— Для моєї потреби? — здивувався староста. — Я вас не знаю, то що ж я можу від вас потребувати?
— Ну, так, — відказав патер, — але я не про вашу власну потребу говорю, а про загальну, про потребу цілої вашої громади, многих тутешніх громад.
Староста витріщив на нього очі й мовчав добру хвилю, а вкінці, не находячи нічого ліпшого сказати, запитав патра грізним урядовим тоном:
— А як ви називаєтесь?
— Шимон Цюра, — сказав патер, в пору пригадавши собі колишнє ім'я і прізвище, на котре виставлений був його пашпорт.
— А маєте пашпорт? — питала дальше сердита власть.
Не відповідаючи нічого, патер видобув з кешені невеличку книжечку й подав її старості. Той оглянув її уважно, подержав одну картку против світла, похитав головою і, не випускаючи пашпорта з рук, допитував дальше:
— А відки ви?
— Там прецінь написано, — відмовив патер.
— То все одно, що написано, я вас питаю, — відповів староста. Бідний чоловік не вмів читати.
— З Козєй-волі.
— А який ваш уряд?
