Патер, очевидячки, почав запалюватись, уносячись за течією власних думок. Бесіда його, зразу млява й підсолоджена, робилась живою й пристрасною, і пріор починав прислухуватись до неї з більшою увагою.
— Справді, це діло непідходяще, — сказав він, — та тільки й цього, здається, ми не в силі переробити.
— Тільки слів Христових і догматів святої католицької церкви ніхто не в силі змінити, — з запалом промовив патер. — Все інше людські установи, заведені в часі і для часових потреб. Зміняються обставини, то зміняються й потреби, а на їх місце настають нові; от тому то й установи повинні змінюватись відповідно до нових потреб і обставин. Ви, clarissime, згадали про давніші булли і синоди, котрими унормовано положення уніятської церкви? Не забувайте, що все це було дві чи три сотні літ тому назад, коли тут існувала могуча католицька держава — Польща, коли православіє було в упадку, а католицька церков без ущербу для своєї могучости й поваги могла робити уступки місцевим традиціям. Тепер обставини змінилися! Тепер усякий попуск з боку католицизму приятелі й вороги його готові вважати доказом його справжньої слабости. Тепер, clarissime, коли ми справді стали слабші, нам треба бодай вдавати з себе сильних, сякими чи такими способами сильних!
Пріор слухав цеї вогнистої бесіди, широко витріщивши очі. Такого запалу, такого широкого погляду на діло він не ждав
