Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 3 Оповідання (1956).djvu/243

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

і відтак повернути ту резиденцію на громадську радницю, читальню і шпіхлір, а попа лишити в його старому гнізді.

— Ну, та й лепського ж ви собі вибрали противника, reverendissime! — сказав пріор, шовковою хусточкою втираючи сльози, що котились по його лиці зо сміху, але все таки не без їдкої насмішки в голосі. — З таким противником боротьба мусить бути легка й побіда певна.

— Що ж, clarissime! — покірно відказав патер, — коли жито поспіє, колосся починає хилитися під серп.

— Гарно, гарно, з Богом і на жниво! А коли ж думаєте вибратись?

— Думаю, що взагалі ніпощо гаяти час. В найближчу неділю можу сказати першу проповідь в Товстохлопах.

— Гарно. Сьогодні в нас понеділок. Сьогодні ще я напишу до того вашого Чимчикевича, щоб приготовив усе, що потрібно для місії, а в суботу по службі Божій ви й рушите в дорогу.

— Як ваша воля, clarissime! — відповів патер.

Оба вони встали з місць. Пріор провів патра до дверей, а на його низькі поклони відповів своїм звичайним, добродушно-насмішливим усміхом.

III.

В суботу по ранній службі Божій патер Ґавдентій сів на приготовану для нього манастирську бричку і весело покопотів за місто. Днина була чудово гарна. По полях, куди оком кинеш, блискали серпи,