Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 3 Оповідання (1956).djvu/274

Цю сторінку схвалено

КУДИ ДІВАЮТЬСЯ СТАРІ РОКИ

Бо аджеж десь вони мусять бути! Пан Богдан Дідицький^[1], щоправда, сказав колись, що

Р̂окъ старый уже пропалъ
Въ мори вѣковыхъ временъ, —

але всі мої географічні відомості не вистарчають на те, щоб знайти на якій-будь мапі те «море вѣковыхъ временъ». А прецінь мусить це бути не мале море, коли стільки тисяч давніх років уже потонуло в нім, а ще й досі кожний новий

↑ Богдан Дідицький — один з визначніших діячів москвофільського руху 50—70 р.р. в Галичині. Писав оповідання, поезії, але чудернацька мова, що мала бути нібито літературною російською, позбавляє їх всякої літературної вартости. Брав участь в язикових спорах 50-их р.р., виступаючи проти народньої мови, а боронячи т. зв. «книжну мову», що мала бути нібито російською, а по суті це була мішанина галицьких діялектів, польської мови, церковнослов'янської й російської. 1866 р. випустив книжку: «Въ одинъ часъ научиться малорусу по-великорусски», але сам Дідицький до смерти не навчився російської мови, і слабо володів українською. Інтересні є його спомини про Шашкевича і стаття про Федьковича. Написав також «Историю Руси».

[1] Богдан Дідицький — один з визначніших діячів москвофільського руху 50—70 р.р. в Галичині. Писав оповідання, поезії, але чудернацька мова, що мала бути нібито літературною російською, позбавляє їх всякої літературної вартости. Брав участь в язикових спорах 50-их р.р., виступаючи проти народньої мови, а боронячи т. зв. «книжну мову», що мала бути нібито російською, а по суті це була мішанина галицьких діялектів, польської мови, церковнослов'янської й російської. 1866 р. випустив книжку: «Въ одинъ часъ научиться малорусу по-великорусски», але сам Дідицький до смерти не навчився російської мови, і слабо володів українською. Інтересні є його спомини про Шашкевича і стаття про Федьковича. Написав також «Историю Руси».

[1]