Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 3 Оповідання (1956).djvu/409

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Ат, дрібниця. Я помагав організувати хлопський страйк. Моє арештовання має більше моральний, аніж кримінальний характер.

— Як то моральний?

— Ну, хочуть через це на страйкарів зробити моральний натиск. Скоро страйк буде зломаний, мене випустять на волю.

— Алеж це може всякого обурити! — скрикнув, запалюючися, Хома, з серцем. — Організувати страйк це не жаден злочин. Це вільно, коли тільки не намовляється людей до ніяких насильств. За що ж тут арештовувати?

Хома без серця вклонився іронічно.

— Спасибі тобі за комплімент! І бачу, що хоч невдалий ґерманіст із фаху, ти все таки практикою здобув деякі правничі відомості. Але як же ти думаєш, ліпше було б, якби мене арештували за який злочин? Думаю, що тоді ти мав би більше право обурюватися. А так, байдуже.

— Ну, може тобі байдуже, але я не можу дивитись байдужно на очевидну несправедливість.

— Ну, то ти сам певно мусиш мати на сумлінню якусь немалу провину, коли твоє власне ув'язнення не лише не обурило тебе, але ввело в такий надзвичайно веселий настрій.

— Моє ув'язнення? Ну, як би тобі сказати? У нас було дуже бурхливе робітниче зібрання, комісар безправно розв'язав його, жандарми кинулися розтручувати людей, а я крикнув людям, щоб не давали штуркати себе. Люди трохи не так