належить до емансипаційної боротьби четвертого стану і творить може один крок у напрямі до здійснення якогось великого ідеалу, коли направду це тільки переливання з пустого в порожнє.
— Помиляєшся дуже! Це наше виховування мас до практичної політичної діяльности до пильнування своїх прав, — реплікував Хома з серцем.
— Ах, ілюзіоністе, ілюзіоністе! — хитаючи головою, мовив Хома без серця. — Невже ж ти не бачиш, що це пародія виховання? Адже я певний, що не один із тих, який у полудне задля твого гарячого слова пішов проливати свою й чужу кров на міськім бруку, рано дома бив свою жінку, коли посміла упімнути його за щось, полаявся з сусідою, пропив у шинку зайвих двадцять сотиків, за які міг на цілий тиждень зробити радість своїй дитині. Я певний, що та сама маса, яка тепер готова дертися по стінах за перше-ліпше шумне слово, завтра преспокійно, вусом не моргнувши, дасть собі ущербити найдорожче людське право, або й сама залюбки буде ссати отруту з уст іншого, хитрішого від вас, не так наївного псевдо-вчителя. І ти, нездібний передумати сотої части наслідків свого вчинку, з чистим сумлінням і радісним обличчям говориш, що готов відповідати за нього!
Хома з серцем поник головою при цих словах і мовив сумно:
— Ти без серця!
— Стара байка, — відповів Хома без серця.
