Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 3 Оповідання (1956).djvu/413

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Ти дуже гостро судиш. Гляди, коли б і твою діяльність не осуджено так само гостро, або й ще гостріше!

— Від цього ніхто не забезпечений. І відоме діло, що історія не конструюється, не будується по наперед уложеному пляну, як будівничий будує дім, а інженер місто. Історія росте з даного ґрунту і з даного сім'я, як росте збіжжя або ліс. Елементи свідомого й несвідомого, наміреного і ненаміреного мішаються в ній щохвилі. Тисячні впливи й імпульси переплітаються й поборюють себе, змінюючи через це свій напрям, свою інтенсивність, навіть свій зміст, і для того результат виходить звичайно зовсім не такий, якого надіялися ініціятори й діячі певного руху.

— Що я чую! — скрикнув весело Хома з серцем. Наш завзятий раціоналіст, поклонник розуму і його єдиноспасительної місії навернувся на соціялістичну віру, на матеріялістичний світогляд!

— Ти не зовсім точно висловився, — відповів Хома без серця. — Я не навернувся від розуму до матеріялістичного розуміння історії, але дійшов до нього розумом. Та й моє розуміння історії зовсім не таке матеріялістичне, як ваших марксівців. Бо допускати вагу несвідомого, елементарного в історії, це ще не значить, допускати в ній виключно самі матеріяльні чинники. В сфері духа несвідоме й ненамірене грає ще далеко більшу ролю, ніж у сфері матеріяльних явищ. І в додатку, друже мій, моє розуміння історії відразу показує ілюзійність усіх