і не боявся сказати правду. Звільна він добув собі признання і пошану в селян не лише свого села, але й цілого повіту; як громадський начальник він дав себе пізнати і повітовим властям і хоча за його правдомовність, непідкупність та популярність його не любили, хоча староство два рази касувало його вибір на начальника, все таки своїм характером і знанням він і тут виборов собі певний респект: його вибрано до повітової ради і навіть до повітового виділу, де він мав нагоду і змогу гостро дивитися на пальці всім тим, що завідували повітовою господаркою. І всюди він був той сам практичний, до високої фразеології неприхильний, безсердечний, але розумом ясний і чесний Хома.
А його старий приятель усе ще був агітатором, газетярем, борцем у великій, всесвітній боротьбі праці з капіталом. Він кілька разів кандидував до ради державної, але все перепадав; видавав різні газети, які раз-по-разу конфісковано і які швидко упадали з вичерпання сил, і провадив оживлену конспіраційну та організаційну діяльність. Він їздив по робітничих зборах від міста до міста, забирав голос у політичних і економічних справах, радив добиватися загального, рівного і тайного голосування, промовляв гаряче за рівноправність жінок, вияснював робітникам свій плян федеральної перебудови Австрії й федеративного перестрою соціяльно-демократичної організації. Робітничі організації вибирали його своїм делегатом на міжнародні соціяльно-демо-
