Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 4. Бориславські оповідання (1956).djvu/203

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

А навернений грішник, блудний син, загублений баран, лежав тихо, недвижно на помості і не рушився ні разу під час тих слів. А коли по службі Божій люди хотіли його підійняти й вивести з церкви, з немалим переляком підняли з помосту бездушне, холодне вже й задеревіле тіло „наверненого грішника“…

 

1877 р.