Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 4. Бориславські оповідання (1956).djvu/503

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Ти русин? Що це значить?

— Ви поляки, для вас поляк те саме значить, що для мене русин.

— Co? Co? Co? — загуло ціле товариство.

— Алеж хлопче! — скрикнув добродушно полковник. — Polak a Rusin, to wszystko jedno[1].

— Русин, то тільки часть польського народу, — гукав хтось із товариства.

— То якісь святоюрці набалакали йому дурниць.

— Польща, то наша спільна мати, русинів і поляків.

— Як може русин не хотіти Польщі? То так якби хто не любив свого власного життя.

— Głupstwo to! — грізно крикнув генерал. — Tu niema zadnych Rusinow[2]! Підеш з нами?

— Ні, пане генерале.

— Ні?

Цеї відповіді генерал мабуть не надіявся. Він з виразом дикого гніву зирнув на Гриця, а потім на Нікодима.

— Пане Нікодиме, — мовив він сухо. — Якби я мав у руках команду, а ви запросили б мені на довірочну нараду чоловіка неприхильного нам, я б на місці велів розстріляти вас і його.

— Алеж генерале, Гриць не є наш ворог! — звинявся Нікодим. — Він чесна душа. Він піде з нами, я певний.

— Ні, пане, — мовив твердо Гриць. — Не майте тої надії. Я не піду з вами. Я цісареві присягав.

— Але з мусу, Грицю!

 
  1. Поляк та Русин (Українець) то все одно!
  2. Тут нема жадних Русинів (Українців).