Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 5. Оповідання (1956).djvu/189

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

зміркувати, що властиво сталося і що значить для мене ця новина? Вона покинула службу в кав'ярні. Чому? Ну, це байдуже… Але вона без служби. Може в прикрім стані? Може її прогнано, скривджено при виплаті? Може в неї стара мати, дрібні сестри та брати, яких вона мусить удержувати? Мені набігали на ум різні положення, де дівчина, нібито пропаща, являлася героїнею, що жертвувала свою дівочу честь на удержання своєї рідні. Я постановив собі навідатися до неї, розпитати у сторожа про її обставини, віддати все, щоб допомогти їй. Я укладав собі різні пляни, як доступити до неї, зблизитися до неї, здобути її довір'я, і з тою постановою зайшов додому, розібрався напотемки і ліг спати.

І спав твердо десь до другої пополудні. Мене збудило сильне стукання до дверей. Листок із телеграмою. Я відчинив, підписав рецепіс[1], машинально розірвав телеграму, прочитав. «Приїзди зараз. Твій тато!». Я здивувався. Що це таке? Я ж уже дістав таку телеграму. Чи це та сама, надана через помилку другий раз? У нас поштар іноді нап'ється та перепутає висилку. А коли ні, то що це значить? Чого два рази те саме телеграфують? Чого приїздити тепер, зимою, в таку фугу? Залізнича станція у нас мала, від неї чотири милі дороги саньми, у мене нема й одежі такої, щоб можна було пускатися в таку дорогу. Що це може значити? Я тер долонею чоло, мучився думками, на-

  1. Рецепіс — розписка.