Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 6. Оповідання (1956).djvu/267

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

міналу шила, ножі та ножики, а що йому видавалося придатним, те ховав для себе. В хованню був майстер, і не вважаючи на часті ревізії в його казні, майже ніколи не можна було знайти в ній нічого.

Тим то й не диво, що протягом його двотижневого побуту в тій казні в звісних лиш йому самому схованках назбиралося вже не мало шматочків усякого заліза, яке він тепер повидобував і, розложивши на тапчані, почав переглядати оком досвідного майстра, міркуючи, що може йому придатися для сфабриковання відповідної оправи до пилки. Вибрав нарешті досить грубу і міцну залізну штабку, та встромивши її між залізну піч і штабу, якою піч була оперезана, та напруживши всю свою силу, здужав сильно зігнути її в половині, так що утворила невеличкий лук. Тятивою того лука мала бути пилка, яку при помочі тоненьких, а міцних мосяжних дротиків прикріпив до обох кінців штабки. По цілогодинній напруженій праці пилка була готова і Панталаха глянув на своє діло з виразом неописаної гордости й радости. Оцей маленький, нашвидку склемежений, безформний предметець мав статися для нього ключем до свободи. О, коли б лише цим разом іще видобутися звідси! Тепер уже ні за що в світі його не зловлять! Тепер він має запевнені такі дороги та схованки, що все піде добре. Коби тільки на волю.

Скоро пилка була готова, кинув оком по казні, міркуючи, куди б то сховати її. А ну ж ключник вечером перед зам-