Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 6. Оповідання (1956).djvu/368

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

сила? Де в мене витривалість? Нічого нема. Все затрули в мені, все приглушили, підтяли в зароді. Я непотрібний чоловік. І за таким чоловіком ти плакала? Його боялась проміняти на другого. Шкода сліз та дум, Таню! А приятелями, як хоч, ми можем остатися. Як тобі коли буде чого треба, обертайся до мене, але розуміється, аж тоді, коли буду сам своїм паном!

І, стиснувши її руку, він знову сів на своє місце коло столу й налив собі повну чарку вина.

Між тим старий кольпортер покріпився й огрівся в теплій світлиці, а Ежен випитував його про давнє, про його життя в цитаделі та на каторзі, а далі вийняв банкнот і, втискаючи його в руку старому, сказав:

— Не прогнівайтесь на мене за оце. Візьміть це на пам'ятку від чоловіка може… може ще нещасливішого від вас!

І він живо відвернувся, між тим, коли старий, не зачувши останніх слів, сердечно дякував за дар і збирався до відходу.

— Але візьміть, добродійство, газетку! Дуже цікаві новини: вісті тутошні і заграничні, фейлетон гумористичний, варто прочитати!

І лишивши газету на кріслі та кланяючись усім, він вийшов.

IV

— Ти, Ежен, я з тобою маю діло! — сказав по виході кольпортера Симон, ледве дишучи з довго здержаної злости.

— Я з тобою не маю ніякого діла, — відказав йому холодно Ежен.

— Мусиш мати, нужденнику, — крикнув Симон. — Ти мене образив, а шляхтич під карою зганьблення не сміє знести образи безкарно.