Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 6. Оповідання (1956).djvu/38

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
ПАНЩИЗНЯНИЙ ХЛІБ

Було це зимою в початку 1896 р. По вічу в Перемишлі запросили мене торецькі читальники, а головно посол Новаковський, поїхати з ними до Торок. Я давно бажав бути в Торках і радо згодився поїхати, а двомилева їзда саньми по снігу, при світлі місяця була для мене радше принадною, ніж страшною. Їхала нас спора купка. Мені прийшлося сидіти в санках Андрія Крицького, старого селянина, котрого я пізнав на вічах, як доброго бесідника. Дорогою я пізнав його ще ліпше як оповідача. Ми мали час розбалакатися, а Крицький оповідав невтомимо. Він знав усіх в селі, знав історію кожної хати, кожного закутка, а пам'ять його сягала хоч недалеко, а все таки пару літ поза 1848 рік. Про останні роки панщини були його оповідання власне найцікавіші, найглибше запали мені в тямку. Може колись мені вдасться списати їх у цілості (Крицький живе досі й дай йому Боже ще жити много літ!). А тепер я передаю з пам'яти одну частину з його оповідання — не до-