з його очей. — І пощо ж я родився на світ з затрутою кров'ю в жилах, обтяженою від віків прокляттями нещасних, обтяженою найтяжчим прокляттям неробства та пихи?.. І нащо ж дали мені хоч крізь сито пізнати правду коли ціле життя моє мало бути однотяглою брехнею, однотяглою наругою над усім, що людське, над усім, що зветься: праця і недоля?..
Йому пригадались тяжкі дні його життя в пишних вуйкових дворах. Ні, не дні, а довгі-довгі літа пробув він у тій клітці, не тільки держаний узаперті, але тиранізований на кожнім поступі, наломлюваний до безглядного послуху чужим, безглуздим розказам, вдавлюваний у тісні рямки чужих, заскорузлих понять, окрім котрих і йому не дозволялось мати своїх понять, виказувати свої думки.
— І це значить: щира старопольська моральність? — заговорив він. І на це багно упідлення та обезличення з пошануванням глядять наші ліберали, його підносять до ідеалу наші „великі поети“, наші Вінкентії Полі, Красінські[1] та другі? Ах, скільки я витерпів під гнітом тих ідеалів! Кожна йота тої проклятої фалшивої моральности була гострим терном, що рік за роком глибше впивався в моє тіло, в мій мозок!.. Ні, я наперед уже вдесятеро спокутував свою вину, заким іще поповнив її. Я ще можу бути чоловіком! Я найду ще настільки сили,
- ↑ Сцени щирого старопольського самодурства справді підняті Вінкентієм Полем трохи не до ідеалу. Читай н. пр. „Pamiętnik Benedykta Winnickiego“, з котрого найвидатніший уступ поміщено навіть у читанці для нижчої гімназії, запевно, щоб дати гарний примір будучим шляхтичам. Порівняй уступи поем „Hetmańskie pacholę того ж, „Psalmy przyszłości“ „Przedświt“ Красінського (Ів. Франко).
