Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 6. Оповідання (1956).djvu/411

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
IV

Демократизм в Европі обов'язкова річ для кожного поступовця. А пан Зефирин і поступовець, і европеєць, то й як же йому не бути демократом? А демократизм що каже? Попереду інтереси народу, а там уже інтереси шляхти. То й не диво, що пан Зефирин, сердечно стиснувши руку пана маршалка, сказав:

— Щиро дякую вам, високоповажний і дорогий наш пане маршалку і ви всі милі сусіди, за знак вашої прихильности! Але поки буду мати честь ширше висловити те, що в мене на серці і на умі в нинішнє свято, дозвольте мені сповнити свій обов'язок господарський зглядом зібраного тут народу!

— О, просимо, просимо! — загомоніли панство, не знаючи навіть, що то за обов'язок.

Пан Зефирин рушив з шатра до селян, за ним посунуло й проче панство. З відкритою головою, поблискуючи лисиною на маківці, він поважно ввійшов між селян і, попросивши їх, щоб трохи розступилися і стали перед ним в півокрузі, піднятою рукою повітав їх і сказав донеслим голосом.

— Дякую вам, люди, за те, що були такі добрі і прийшли на наше нинішнє свято. к. Бо то, видите, ви того не розумієте, то я вам виясню. Видите цю луку? Правда, вона пуста, трава не хоче рости, а чому? Бо тут земля така: раз вигорить, то знов вимокне. Як треба води, то нема, а як не треба, то є. Ну, що на те порадити? Ви би, я знаю, заложили би один з другим руки за пояс та й сказали б: „Га, Божа воля! Як Бог дасть, то вода буде, а як Бог дасть, то й висохне“. Воно то правда, Божа воля