вешен[1]» і вона так само з кожним роком зменшується, як і в Америці.
— А піонери цивілізації, ті, що стіснюють кордон, це от ті! — сказав я і собі ж кивком голови, показуючи на сплячого жида, що почав проразливо хропіти.
— Хто там стіснює, той стіснює, — здвигнувши плечима, мовив пан З. — Вони нікому не можуть опиратися. Чим швидше вигинуть, тим швидше. Угорщина буде могти йти наперед.
— Дивна річ, — вмішався до розмови комівояжер. — Здається, і в них чиста раса, а про те…
— Де там чиста раса! — аж скрикнув пан З. — То то власне, що не чиста! То мішанина з самих найнужденніших рас, із слов'ян, румунів, циганів і мара знає з чого. Чиста раса, пане, в крові грає, як у расового коня. Ех, побачити б вам мойого Яноша! Оце расовий мадяр! Чудо не чоловік. Проживеш день в його товаристві, глядиш на нього збоку, то попросту так тебе щось підносить, душа в тобі росте, кріпшає віра в велику будучину нації, що може видавати такі одиниці.
Пан З. довго ще і красномовно величав свойого Яноша, обертаючися то до мойого мовчазливого товариша, то до німця комівояжера, що за кожним його словом аж скрикував, дивуючись, та раз-по-раз висказував бажання пізнати ближче такого чудового чоловіка. Я тим часом присівся до панича, котрий зі встидливим, мов у панночки, усміхом показав мені свій
- ↑ Indian Reservation — так звуться в Північній Америці сторони полишені для диких індіян (Ів. Фр.).
