Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 9. Повісті (1956).djvu/222

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
І
Два противники

Коло половини липня р. 1856 спішив гірською стежкою, що вела посеред чудової карпатської околиці, селянин, віком коло сорок літ, у поряднім строю[1] карпатських мешканців, до повітового містечка Б. із села Перегинська. Ріст його був, як часто в тих сторонах, трохи підсадкуватий, лице підголене й коротко підстрижений вус, — та на перший уже погляд можна було на його лиці відкрити благородніші риси, ніж би їх можна сподіватися по звичайнім гірняку. Стрій його, впрочім, зовсім не відрізняв його від інших гірняків, хіба те могло декого застановити, що з-під камізельки, зробленої з гарного ґранатового сукна, видно було ковнір сорочки з тонкого полотна, вишиваної старанно й зі смаком. Барсукова торба, через плечі перевішена й украшена різними блискучими металевими пряжками та френзлями з малих морських мушель, палиця з твердого дерева з гарними срібними сківками, а нарешті свобода рухів і, як здавалося, одвертий, зовсім не тупий погляд на красоту природи — все те робило його чимось особливим у тій убогій околиці. Із рис його лиця й з усіх його рухів про-

  1. Стрій — одяг.