лів своїм міністрам уложити буджет, скликав велику звірячу раду з усеї держави і сказав:
— Ну, дітоньки, маєте, славити Бога, нову конституцію. Щож, до вподоби вам вона?
— До вподоби, ваше царське величество! — закричали всі звірі.
— Добре, дітоньки! Дуже мене се тішить. Тепер же вважайте, що вам скажу. Усі ви обовязані пильнувати її, як ока в голові і в разі потреби все, але то все що маєте, навіть житє своє, посвятити для неї!
— Кождої хвилі готові ми се зробити! — закричали в патріотичнім одушевленю Осли, Воли, Барани і инші звірі.
— Дуже мене тішить ваш патріотизм, — сказав Лев. — Вірте, що я вмію його цінити. Конституція, котру я дав вам і котра по вік віка становити буде славу мого правліня, дорога мені так само як і вам. Щоби стерегти її, зберегати як найвисшу святощ і боронити против усякого нарушеня внішнього і внутрішнього, я не тілько готов сам трудитись день і ніч, не жаліючи поту й крови, але надто установив постійну сторожу, під котрої охороною кождий з вас, навіть найслабший, може супокійно спати.
— Дай тобі Боже много літ прожити, наш мудрий і милостивий царю! — крикнули всі звірі, хоть уже не так радісно, як першим разом. А цар говорив далі:
— Ось вам обрахунок. На удержанє моє і моєї сторожі маєте давати добровільно те, що тут приписано, а я за те ручу вам, що в цілім краю по віки вічні панувати буде божий супокій.
Слуги роздали всім звірячим послам друкований рахунок. Заглянули посли в той рахунок, і аж мороз пішов у кождого по за плечима. Але що вже було робити! Бодай чоловік має
