Сторінка:Іларіон, арх. Українська Церква й наша культура (1942).pdf/8

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

8

народніх пісень, привнісши до них церковного мотиву. Наші народні Думи, — це стара народня пісня, в якій глибоко відбита душа українця. Українська народня пісня надзви­чайно мелодійна, багата уявою, багата змістом. Народніх пі­ сень у нас велика сила, зібрати їх до купи прямо неможливо, бо майже кожне село має свої власні народні пісні. І всьому цьому встаровину дала почин Церква. Народні українські Думи, їх висока поетична вартість, — може рівнятися нашій пісні не всяка інша пісня на світі. Авторами їх були особи й духовного стану. Богогласники, що так захоплюють наш народ, походять з Церкви, з наших манастирів.

Наше малярство церковне стояло від початку вже дуже високо. Ікони наші високого мистецького ґатунку. Створила українське малярство тільки Церква. Маємо ще й до сьогодні багато доказів про високу якість нашого малярства. Книжкову оздобничу культуру дала нам Церква. Кожна початкова буква (ініціял) при заголовках малювалась, і то дуже оздобно та різними фарбами; були й малюнки окремі (мініятюри), також т. зв. заставки, кінцівки й т. ін.

Про наше високе різьбарство свідчать старі іконо­стаси, які ще й до сьогодні є великим подивом нашої старо­винної різьбарської культури. Різьбарство наше служило майже виключно тільки цілям Української Церкви, яка його й ство­рила. Церква своїм малярством, різьбарством та оздобництвом дуже сильно впливала на вироблення народнього смаку. Тут був обопільний вплив Церкви й народу, бо свій мистецький смак народ приносив і до своєї Церкви.

Оздоба книжок була ділом рук духовних праців­ників. Таких гарних книжкових оздоб навіть сьогодні не потраплять зробити, як устаровииу. Прикраси ті були дійсно високого ґатунку. Остромирова Євангелія з 1056 р., Пересопницька Євангелія з 1556 р. розкішно оздоблені золотом та сріблом Писарями книжок устаровину були все особи ду­ховного стану. Друком того зробити не можуть ніколи, що можна було зробити рукою. Від X до XVIII століття Церква безконкуренційно розвивала й видавала книги цілих вісім віків. Церква мала в своїх руках усю книжкову справу й культуру їх.

Отож, як бачимо, всю духову культуру в Україні творила виключно Церква. Куди ні глянемо, всюди бачимо руку українського Священика в піднесенні культури в Україні. Можу також цілком сміло твердити, що ввесь культурно-національний рух в Україні XVI — XVII ст. ст. був ви­ключно церковний, а творили його головно особи духовного стану.