Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/110

— 103 —

Хто не слухає во̂тця, матери, нехай слухає песьои шкиры.
Хто не слухає тата, той послухає ката.
Хто не стоить о гро̂шь, той и шелюга не варт.
Хто не умѣє молитися, най иде на море учитися.
Хто оре, сѣє — той ся надѣє.
Хто переберає, той перебере.
Хто першій, той лѣпшій.
Хто пытаєся, той не блудить.
Хто по̂д ким яму копає, сам в ню падає.
Хто по̂зно ходить, сам собѣ шкодить.
Хто поволе ѣсть, той поволе робить.
Хто по кладцѣ мудро ступає, той ся в болотѣ не купає.
Хто посмарує, той поѣде.
Хто потапає, тот ся бритвы хапає.
Хто припоминає, той ся допоминає.
Хто против Бога, то и Бо̂г против ньому.
Хто пьє, тому наливайте, хто не пьє, тому не давайте.
Хто рад обѣцяє, той не має охоты дати.
Хто рано встає, тому Бо̂г дає.
Хто робить, той ся доробить.
Хто сивый не мудрый, лишь старый.
Хто скляный дух має, най на чужого каменем не кидає.
Хто служить з ласки, того мѣшок пласкій.
Хто служить з ласки, тому милосердієм платять.