Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/111

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 104 —

Хто служить з ласки, тому стає хрѣном хлѣб панскій.
Хто с псами лягає, той з блохами встає.
Хто с псами пристає, навчится брехати.
Хто спѣшить, той смѣтить.
Хто стаєся во̂вцею, того вовк з-ѣсть.
Хто стаєся медом, того мухи з-ѣдять.
Хтось ся квасу наѣв, а мене оскома напала.
Хто сѣє по Покровѣ, не має що дати коровѣ.
Хто ся з отрубами змѣшає, того свинѣ з-ѣдять.
Хто ся лѣчить, того бѣда цвѣчить.
Хто ся сам хвалить, той злых сусѣд має.
Хто терпен, той спасен.
Хто тримає в зимѣ пьєцуха, той має в лѣтѣ пастуха.
Хто три роки служив у пано̂в, а три у Жидо̂в; того бы лишь повѣсити.
Хто умѣє брехати, той вмѣє и красти.
Хто умер, той в ямѣ, а хто жіє, той з нами.
Хто хлѣб носить, той ѣсти не просить 
Хто ходить по ночи, шукає буковои помочи.
Хто хоче зберати, мусить добре засѣяти.
Хто хоче пытлювати, мусить зачекати, а хто на̀раз буде зараз.
Хто хоче пса ударити, той кія знайде.
Хто хоче свѣдком бути, треба хрестик лызнути.
Хто хоче що справити, треба ся забавити.