Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/115

— 108 —

Чоловѣк не є собѣ ворогом.
Чоловѣк стрѣляє, а Бо̂г кулѣ носить.
Чоловѣк, як муха; нынѣ жіє, а завтря гніє.
„Чому чорт мудрый?” — „Бо старый.” —
Чорна корова, а бѣле молоко дає.
Чорно̀ пьє.
Чорт все чортом буде. —
„Чорте! де йдешь?” — „Болото палити.” — „Не буде горѣти.” — „Добро менѣ пако̂сть зробити.”
Чорте! на̀ грушь, тилько мене не ворушь.
Чорт не плаче, коли чернець скаче.
Чорт не спить, але людій зводить.
Чорт по тытулѣ, коли нема ничого в шкатулѣ.
Чотыре свѣчок спалила, заким Гриця умыла, а пятый каганець, такой Грицко поганець.
Чув що звонили, а не знає в котрій церквѣ.
Чує муха де струп.
Чужа кошара не наплодить овець.
Чужа хата як свекроха (мачоха).
Чуже красне — своє найкрасче.
Чуже миле, своє наймилѣйше — чуже святоє, своє пренайсвятѣйше.
Чужій кожух не грѣє.
Чужій хлѣб найсмачнѣйшій.
Чужим волом не доробишься.
Чужими руками добре гада ловити.
Чужими руками тилько огонь брати.
Чужих бого̂в шукає, а своих дома має.