Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/118

— 111 —

Що громада скаже, то й пан не поможе.
Що громадцѣ, то й бабцѣ.
Що два, то не єдин.
Що день, то добридень.
Що дурному по розумѣ?..
„Що дурный робить?” — „Воду мѣряє.”
„Ще дурный робить?” — „Плює, та хапає.”
Що з головы, то й з мысли.
Що знав, то сказав.
Що ко̂нь, то (выб.) не свиня, шерсть не така и нога тонка.
Що кому мило, хочьбы и половина зогнило.
Що коршма то сто̂й, що корчь то бл*й, крѣпися, а далѣй ступай.
Що край, то иншій обычай.
Що краснѣйше, то смачнѣйше, що староє, то гидноє.
„Що курцѣ снится?” — „Просо.” — „А що дѣвцѣ?” — „Молодець.” —
Що лехко прійде, то лехко по̂де.
Що має высѣти, то не утоне.
Що малый пан влѣпить, то й великій не во̂дойме.
Що менѣ по хлѣбѣ? коли зубо̂в нема.
Що минуло, то ся забуло.
Що молодше, то солодше, що староє, то твердоє.
Що мѣра, то вѣра.
Що на мысли, то й на языцѣ.
Що на своим смѣтью, то не згине.