Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/124

— 117 —

Як свѣт настав, то рак не свистав.
„Як собѣ поживаєте?” — „От! часом с квасом, порою водою.”
Як собѣ постелишь, так ся выспишь.
Як спить, то не ѣсть, як ѣсть, то не дрѣмає.
Як с платка вывинув.
„Як ся звешь?” — „Михайло.” — „А робити хочешь?” — „Нехайно.” — „А борщу?” — „Не хочу.” — „А пирога?” — „Хоть бы й два.”
Як ся зійде Стрый и Лонець (рѣки), то буде свѣту конець.
„Як ся маєте?” — „По серединѣ, як вчора так нынѣ.”
Як ся набуло, так ся избуло.
Як ся пріобрѣло, так ся из-ѣло.
Як ся убрав, так го урачили.
Як ся чоловѣк гаразд має, то и сусѣд буває.
Як-так, абы за моє стало.
Як ты ся тѣшишь, вороги ся смутять; як ты ся смутишь, вороги ся тѣшать.
Як тя видять, так тя пишуть.
Як умре детина, то мала щербина, а як тато, або мама, то велика яма.
Як умѣє, так пѣє.
Як хорошій, не жаль грошій, як поганый, копну ногами.
Як хто дбає, так и має.
Як хто хоче, так по своєй мамѣ плаче.