Вже дво̂рскои поливки хлиснув — та оброкового хлѣба покушав.
Вже менѣ и в пеклѣ го̂рше не буде.
Вже по всьому — вже клямка запала.
В живіи очи бреше.
В зимѣ сонце як мачоха — свѣтить, а не грѣє.
Взяв бѣс коня, най и уздечку бере.
Взяв го дѣдько за старый довг.
Взяв убогому поле, а богатому дав.
Взяв чорт бато̂г, най бере и пужало (бичиво).
Взяв чорт корову, нехайже и теля возьме.
Взяв чорт, як своє.
Вився, як гадина.
Винного двома батогами не бьють.
В коршмѣ нема пана.
В кропивѣ (на смѣтью) шлюб брав.[1]
Власна хвальба не платить.
Власне лайно (шановавши слухи вашіи) нѣ смердить, нѣ пахне.
Влѣз в чужу солому, тай шелестить.
Влѣз межи молот и ковало.
В лѣсѣ був, а дров не выдѣв.
В лѣсѣ дрива рубають, а до села трѣски падають.
В лѣтѣ и качка прачка, а в зимѣ и Тереся не береся.
В мужа краду и перед него кладу.
- ↑ То є: на вѣру жіє.
