Сторінка:Ількєвич. Галицкіи приповѣдки и загадки.pdf/32

— 25 —

Де кого не просять, то кієм выносять.
Де кого не свербить, там ся не чухрає.
Де кум? — де коровай? —
Де люблять, не части, де не люблять, не ходи.
Де люде ходять, там трава не росте.
Де мило, там очи — де болить, там руки.
Де мужь старый а жѣнка молода, там рѣдка згода.
Де не горить, там ся не курить.
Де незгода, там часта шкода.
Де нема лиця, там нема встыда.
Де нема, сам Господь не возьме.
Де не можешь перескочити, там по̂длѣзь.
Де нестає вовчои скиры, надстав лиса.
Де по̂де лис, то всюды увис.
Де по̂де Тера, все ѣй го̂рка вечера.
Де по̂де, то все золоти̂ грушки за ним ростуть.
Дере коза лозу, а хлоп козу, а хлопа Жид, а Жида пан, а пана юриста, а юриста триста.
Де розуму не стає, там силы добуває.
Де руки и охота, там спора робота.
Де сила (множество), там и мо̂ць.
Десь не дав гроша, там не пхай носа.
Де ся двом варить, третій ся поживить.
Де ся двох бьє, там третій за калитку бере.
Де ся тіи часи дѣли, коли сами ковбаси до губы летѣли?